Пожежу недарма відносять до одного із стихійних лих. Усі ми це чудово розуміємо. Через погану систему контролю та сигналізації гинуть люди і завдають колосальної шкоди всій будівлі в цілому. Достатньо подивитися на статистику.

Для запобігання такій жахливій статистиці людство придумало різні способи боротьби з пожежами. Основним принципом захисту є якнайшвидше попередження пожежі та вжиття заходів щодо її усунення. Тут на перший план виходять технічні засоби запобігання пожежі.

Пожежна сигналізація – це комплекс технічних засобів, призначених для своєчасного оповіщення про спалах на об'єкті та формування керуючих сигналів для систем оповіщення про пожежу та автоматичне пожежогасіння.

Основна мета – порятунок життя людей.

Відповідно до принципу дії системи та її можливостей, системи пожежної сигналізації поділяються на:

1. Порогові – неадресні сповіщувачі в даній системі мають фіксований поріг чутливості, при цьому група сповіщувачів включається до загального шлейфу охоронно-пожежної сигналізації, в якому у разі спрацювання одного з приладів охоронно-пожежної сигналізації формується узагальнений сигнал тривоги (номер датчика про приміщення на станції не вказуються), ініціюється лише номер шлейфу. Застосування неадресних систем є доцільним для невеликих об'єктів (не більше 30-40 приміщень).

2. Адресні - у даних системах аналіз стану навколишнього середовища та формування сигналу також виробиться самим датчиком але в шлейфі сигналізації реалізується протокол обміну, що дозволяє визначити, який саме сповіщувач спрацював, що надає точну інформацію про зону пожежі.

3. Адресно-аналогові – системи цього є центром збору телеметричної інформації, що надходить від сповіщувача. У такій системі застосовуються «інтелектуальні» сповіщувачі охоронно-пожежної сигналізації, у яких поточні значення контрольованого параметра разом з адресою передаються приладом шлейфу охоронно-пожежної сигналізації. Так, для теплового датчика станція постійно контролює температуру повітря в місці встановлення, для димового - концентрацію диму. За характером зміни цих параметрів саме станція, а не сповіщувач, як у разі адресних систем, формує сигнал про пожежу.

Такий спосіб моніторингу використовується для раннього виявлення тривожної ситуації, отримання даних про необхідність обслуговування приладів внаслідок забруднення або інших факторів. Крім цього, адресно-аналогові системи дозволяють, не перериваючи роботу охоронно-пожежної сигналізації, програмно змінювати фіксований поріг чутливості сповіщувачів за необхідності їх адаптації до умов експлуатації на об'єкті.